Василь КИРИЛИЧ

Теперішня екологічна ситуація на Дрогобиччині викликає щораз більше занепокоєння у жителів регіону. На вустах у всіх – Стебник із його знаменитим калійним, Дрогобицький нафтопереробний, Борислав… До цього списку додалися ще нові підприємства, які породжують нові розмови.

За радянських часів Стебницький калійний комбінат був потужним підприємством із виробництва калійних добрив. У неофіційних розмовах говорили й про те, що руди стебницьких шахт містять усю таблицю Менделєєва і поза Стебником із них видобуваються багато різних хімічних продуктів. За часів активної роботи підприємства Стебник був подібний на спустошену стихіями зону, у якій усе ніби завмерло: дерева стояли без листя і не плодоносили, а повітря було настільки "просолене", що заїжджій людині було важко дихати і в очах ставали сльози.

Наприкінці вісімдесятих Стебницький калійний комбінат почав занепадати, і скоро це підприємство перетворилося у сировинну базу, звідки ешелонами вивозилася руда. Якщо після зупинки переробки калійних руд у Стебнику стало трохи легше дихати, то руйнація шахт породжувала небезпеку провалу землі та можливість інших небезпечних наслідків.

Порушення теми екологічної ситуації у Стебнику викликав факт великої кількості захворювань серед дітей. Найбільше діти страждають на бронхіт, астму, алергію та інші подібні хвороби. У Львівському охматдиті зі всіх хворих дітей десять відсотків – стебницькі. Серед причин такої великої кількості дитячих захворювань стебничани вбачають новий завод із виробництва масел, який розміщений на території колишньої збагачувальної фабрики калійного комбінату. Вони щораз частіше порушують це питання на різних рівнях та навіть збираються вдаватися до громадських акцій протесту.

Якщо стебничани вже "звикли" до соленого повітря, розколених будинків та проваленої землі, то дрогобичан уже тепер "потішили" відкриттям якогось нового підприємства для пропарки вагонів, а місцевий нафтопереробний завод із новою потужністю "ароматизує" нафтовими відходами повітря. Особливо це відчувається дорогою до Борислава, де по один бік дороги знаходяться об'єкти цього потужного підприємства, а з іншого – очисні споруди.

Про екологічну ситуацію на Дрогобиччині я вирішив поговорити з начальником екологічної інспекції міста Дрогобича, яка підпорядкована міністерству охорони навколишнього навколишнього природного середовища, Богданом Йосиповичем Бахом.

Богдан Йосипович буквально відкинув усі занепокоєння ситуацією у Стебнику та Дрогобичі. За його словами, новий завод з виробництва масел є прогресивним виробництвом із найсучаснішим устаткуванням, а в повітря при виробництві продукції цього заводу не попадає жодних шкідливих домішок, бо вони фільтруються та спалюються. А нічна загазованість може бути через те, що місцеві нічні крадії кольорових металів пропалюють дріт, і в повітря попадає шкідливий дим із його поліхлорвінілової ізоляції. Захворювання ж у дітей могли генами передатися від батьків…

Усе дуже просто, простіше не буває. Так само просто пояснив Богдан Йосипович екологічний стан у Дрогобичі. Нафтою у місті чути не від нафтопереробного заводу, а від очисних споруд, які знаходяться біля Дережич. Але саму причину такої загазованості ніхто не знає. Уночі ніхто ніякого клапана на заводі не відкриває і в повітря ніяких газів не випускає. Бо нема там узагалі такого клапана.

Що ж до підприємства для пропарки вагонів, то з'ясувалося, що воно ще не відкрите, а значить, не запущене і не діє. Це також буде цілком безпечний об'єкт і ніякої загрози для здоров'я дрогобичан від його роботи не буде.

Розмова з Богданом Йосиповичем Бахом була не дуже тривалою, бо на нього чекало декілька відвідувачів, тож тема Борислава та сховища гудронів залишилася не розкритою. Але й з розмови про екологічну ситуацію в Стебнику та Бориславі я зрозумів, що офіційна версія цього питання радикально відрізняється від версії "народної". Та як би там не було, екологічна ситуація на Дрогобиччині є вкрай незадовільною та навіть небезпечною. Якщо нічних газових атак на жителів Дрогобича та Стебника можна позбутися, посиливши контроль та відповідальність за це, то провали землі біля дороги між Сільцем і Трускавцем наводять на думку, що ми ще можемо гірко поплатитися за людське бажання взяти від природи більше, ніж дати їй.

Джерело: http://postup.brama.com/usual.php?what=30116